розцвілий
РОЗЦВІ́ЛИЙ, а, е, діал.
Дієпр. акт. до розцвісти́.
Його округле, пухнате обличчя було подібне до розцвілої в усій повноті півонії (І. Франко);
Вона – як розцвіла весною квітка (Н. Кобринська);
// у знач. прикм.
Недавно, як я, відпочиваючи, лежав в тіні розцвілої яблуні, підійшов Василь і ліг біля мене (Мирослав Ірчан);
Весна. Але не та весна, що пишається вже явно цілим багатством своєї розцвілої краси, .. це ще та перша несмілива, напіврозбуджена весна, ще замкнена в собі (О. Кобилянська).
Словник української мови (СУМ-20)