1. Словник української мови у 20 томах

розцвілий

РОЗЦВІ́ЛИЙ, а, е, діал.

Дієпр. акт. до розцвісти́.

Його округле, пухнате обличчя було подібне до розцвілої в усій повноті півонії (І. Франко);

Вона – як розцвіла весною квітка (Н. Кобринська);

// у знач. прикм.

Недавно, як я, відпочиваючи, лежав в тіні розцвілої яблуні, підійшов Василь і ліг біля мене (Мирослав Ірчан);

Весна. Але не та весна, що пишається вже явно цілим багатством своєї розцвілої краси, .. це ще та перша несмілива, напіврозбуджена весна, ще замкнена в собі (О. Кобилянська).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розцвілий — розцві́лий дієприкметник діал. Орфографічний словник української мови
  2. розцвілий — -а, -е, діал. Дієприкм. акт. мин. ч. до розцвісти. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розцвілий — Розквітлий Словник чужослів Павло Штепа
  4. розцвілий — РОЗЦВІ́ЛИЙ, а, е, діал. Дієпр. акт. мин. ч. до розцвісти́. Його округле, пухнате обличчя було подібне до розцвілої в усій повноті півонії (Фр., VI, 1951, 189); Вона — як розцвіла весною квітка (Кобр., Вибр., 1954, 208); // У знач. прикм. Словник української мови в 11 томах