розцвілий

РОЗЦВІ́ЛИЙ, а, е, діал. Дієпр. акт. мин. ч. до розцвісти́.

Його округле, пухнате обличчя було подібне до розцвілої в усій повноті півонії (Фр., VI, 1951, 189);

Вона — як розцвіла весною квітка (Кобр., Вибр., 1954, 208);

// У знач. прикм.

Недавно, як я, відпочиваючи, лежав в тіні розцвілої яблуні, підійшов Василь і ліг біля мене (Ірчан, II, 1958, 57);

Весна. Але не та весна, що пишається вже явно цілим багатством своєї розцвілої краси,.. це ще та перша несмілива, напіврозбуджена весна, ще замкнена в собі (Коб., І, 1956, 361).