Великий тлумачний словник сучасної мови

розчулювати

розчу́лювати

-юю, -юєш, недок., розчулити, -лю, -лиш, док., перех.

Викликати в кого-небудь приємне почуття схвильованості, зворушеності.

|| Сповнювати хвилюванням, зворушенням.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. розчулювати — розчу́лювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. розчулювати — ЗВОРУШУВАТИ, розворушувати, р. розжалоблювати, розжаляти; док. РОЗЧУЛИТИ, (плачем) пробити сльозою.  Словник синонімів Караванського
  3. розчулювати — РОЗЧУ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗЧУ́ЛИТИ, лю, лиш, док., кого. Виклика́ти в кого-небудь приємне почуття схвильованості, зворушеності. Нехитра церемонія сердечно розчулює всіх (М.  Словник української мови у 20 томах
  4. розчулювати — ЗВОРУ́ШУВАТИ (збуджувати співчуття, жаль, ніжність і т. ін., глибоко хвилюючи), ХВИЛЮВА́ТИ, ПРОЙМА́ТИ, ЗРУ́ШУВАТИ заст., ПОРУ́ШУВАТИ діал., ПОРУША́ТИ діал.; ТОРКА́ТИ, ТОРКА́ТИСЯ (перев. із сл. душа, серце). — Док.  Словник синонімів української мови
  5. розчулювати — РОЗЧУ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗЧУ́ЛИТИ, лю, лиш, док., перех. Виклика́ти в кого-небудь приємне почуття схвильованості, зворушеності. Ніжність дитяча розчулювала його, і він думав про дітей: що вони їдять, що вони мають? (Турч., Зорі..  Словник української мови в 11 томах