розчуханий

розчу́ханий

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до розчухати 1).

|| розчухано, безос. присудк. сл.

Значення в інших словниках

1. розчуханий — розчу́ханий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розчуханий — РОЗЧУ́ХАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до розчу́хати 1. За якийсь час повернувся спітнілий, обтиканий стеблами соломи, розчуханий, з павутинням у волоссі Нестор. (Ірина Вільде); // у знач. прикм. Розчухана рука.  Словник української мови у 20 томах
3. розчуханий — РОЗЧУ́ХАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розчу́хати 1.  Словник української мови в 11 томах