Великий тлумачний словник сучасної мови

розшугати

розшуга́ти

-аю, -аєш, док., перех., розм.

Злякавши, примусити розлетітися, розбігтися і т. ін.; розполохати.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. розшугати — розшуга́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
  2. розшугати — РОЗШУГА́ТИ див. розшу́гувати.  Словник української мови у 20 томах
  3. розшугати — ПОЛО́ХАТИ (якимись діями змушувати схоплюватися з місця, тікати, кидатися врозтіч тощо), СПОЛО́ХУВАТИ, ЛЯКА́ТИ, ПІДНІМА́ТИ (ПІДІЙМА́ТИ), ПОЛОШИ́ТИ розм., КОЛО́ШКАТИ розм., ПУ́ДИТИ діал., СПУ́ДЖУВАТИ діал.; ШУГА́ТИ (птахів). — Док.  Словник синонімів української мови
  4. розшугати — РОЗШУГА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм. Злякавши, примусити розлетітися, розбігтися і т. ін.; розполохати. [Свічкогас:] А ти би, отче, все ж таки притих, Дивись, ворон поснулих розшугаєш (Коч., П’єси, 1951, 65); *Образно.  Словник української мови в 11 томах