роз'юшений

роз'ю́шений

I -а, -е, розм.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до роз'юшити I.

2》 у знач. прикм. Лютий, злий.

II -а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до роз'юшити II.

|| у знач. прикм.

III -а, -е, діал.

Який роз'юшився (див. роз'юшитися II).

Значення в інших словниках

1. роз'юшений — роз'ю́шений 1 дієприкметник лютий розм. роз'ю́шений 2 дієприкметник розбитий до крові роз'ю́шений 3 дієприкметник розмитий діал.  Орфографічний словник української мови
2. роз'юшений — РОЗ'Ю́ШЕНИЙ¹, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. до роз'ю́ши́ти¹. Все ще гарячий, роз'юшений злістю, він наскочив з розгону на маленьке дівча, що тряслось з жаху біля самого воза (М. Коцюбинський). 2. у знач. прикм. Лютий, злий.  Словник української мови у 20 томах
3. роз'юшений — роз'ю́шений розлючений, злий (ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. роз'юшений — ЛЮ́ТИЙ (дуже сердитий), ЗЛЮ́ЩИЙ, ЗАТЯ́ТИЙ, ЗАКЛЯ́ТИЙ, РОЗДРАТО́ВАНИЙ, РОЗЛЮ́ЧЕНИЙ, РОЗЛЮТО́ВАНИЙ, РОЗ'Я́ТРЕНИЙ, Я́РИЙ, РОЗ'Я́РЕНИЙ (який утратив самовладання, досяг крайньої люті), РОЗ'ЯРІ́ЛИЙ, ОЗВІРІ́ЛИЙ, РОЗ'Ю́ШЕНИЙ розм., Я́РОСЛИВИЙ розм.  Словник синонімів української мови