роз'єднаний

роз'є́днаний

-а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до роз'єднати.

|| роз'єднано, безос. присудк. сл.

2》 у знач. прикм. Відокремлений від інших; поодинокий.

3》 у знач. прикм., перен. Позбавлений згуртованості, єдності.

Значення в інших словниках

1. роз'єднаний — роз'є́днаний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. роз'єднаний — РОЗ'Є́ДНАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до роз'єдна́ти. Возз'єднання – це не просто об'єднання, а поновлення чогось раніше роз'єднаного (з наук.-попул. літ.); Землі України віками були роз'єднані державними кордонами (з публіц. літ.); // роз'є́днано, безос.  Словник української мови у 20 томах
3. роз'єднаний — ОКРЕ́МИЙ (який не є частиною чого-небудь цілого), САМОСТІ́ЙНИЙ, ПООДИНО́КИЙ, ОКРЕ́МІШНІЙ, ПОРІ́ЗНЕНИЙ, НЕЗВ'Я́ЗАНИЙ, РОЗ'Є́ДНАНИЙ, ОСІ́БНИЙ рідко, ОКРІ́МНИЙ (ОКРО́МНИЙ) діал. Київська держава в XІІ віці розпалася на окремі князівства (М.  Словник синонімів української мови