роз'єднаний
роз'є́днаний
-а, -е.
1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до роз'єднати.
|| роз'єднано, безос. присудк. сл.
2》 у знач. прикм. Відокремлений від інших; поодинокий.
3》 у знач. прикм., перен. Позбавлений згуртованості, єдності.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- роз'єднаний — роз'є́днаний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- роз'єднаний — РОЗ'Є́ДНАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до роз'єдна́ти. Возз'єднання – це не просто об'єднання, а поновлення чогось раніше роз'єднаного (з наук.-попул. літ.); Землі України віками були роз'єднані державними кордонами (з публіц. літ.); // роз'є́днано, безос. Словник української мови у 20 томах
- роз'єднаний — ОКРЕ́МИЙ (який не є частиною чого-небудь цілого), САМОСТІ́ЙНИЙ, ПООДИНО́КИЙ, ОКРЕ́МІШНІЙ, ПОРІ́ЗНЕНИЙ, НЕЗВ'Я́ЗАНИЙ, РОЗ'Є́ДНАНИЙ, ОСІ́БНИЙ рідко, ОКРІ́МНИЙ (ОКРО́МНИЙ) діал. Київська держава в XІІ віці розпалася на окремі князівства (М. Словник синонімів української мови