роштейн

роште́йн

-а, ч.

Сплав сульфідів міді, нікелю чи кобальту з сульфідом заліза, який є проміжним продуктом, що його одержують при виплавці руд або концентратів цих та ін. кольорових металів.

Значення в інших словниках

1. роштейн — роште́йн (нім. Rohstein, від roh – сирий і Stein – камінь) сплав сульфідів міді, нікелю чи кобальту з сульфідом заліза, який є проміжним продуктом, що його одержують при виплавці руд або концентратів цих та інших кольорових металів. Р. – різновид штейна з найменшим вмістом виплавлюваних металів.  Словник іншомовних слів Мельничука