рушати
руша́ти
-аю, -аєш, недок., рушити, -шу, -шиш, док.
1》 неперех. Починати рух, пересування, переміщення.
|| Відправлятися куди-небудь або до когось, чогось.
|| перев. з інфін. Відправлятися куди-небудь або до когось з якоюсь метою.
|| Відправлятися звідки-небудь; виходити, виїжджати.
|| Відходити (про поїзд, пароплав і т. ін.).
|| Прямувати слідом за ким-, чим-небудь. Рушати в дорогу. Рушати з місця.
Ані руш — а) ні на крок; б) кінець, годі, усе.
2》 тільки док., неперех., розм. Початися, піднятися і т. ін. (про явища природи).
3》 перех., розм. Брати що-небудь.
Не руш (руште)! — уживається як наказ або прохання не чіпати, не займати кого-, що-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної української мови