ряска

ря́ска

I -и, ж., розм.

Те саме, що ряса.

II -и, ж.

Багаторічна трав'яниста дрібна плавуча круглолиста рослина, що покриває води (зазвичай стоячі) та є їжею для водоплавних птахів.

Значення в інших словниках

1. ряска — ря́ска 1 іменник жіночого роду ряса розм. ря́ска 2 іменник жіночого роду рослина  Орфографічний словник української мови
2. ряска — див. водорості  Словник синонімів Вусика
3. ряска — РЯ́СКА¹, и, ж., розм. Те саме, що ря́са. В нерозкішній рясці вийшла матушка ігуменя, погомоніла з жінками, звеліла відкрити залізну браму, й селяни почали заповнювати величезне подвір'я (М. Стельмах). РЯ́СКА², и...  Словник української мови у 20 томах
4. ряска — Поширена на всій земній кулі дрібна багаторічна водяна рослина родини ряскових; поживні речовини засвоює усією поверхнею; розмножується вегетативним шляхом, дуже швидко; за сприятливих умов вкриває водну поверхню суцільним килимом.  Універсальний словник-енциклопедія
5. ряска — Ря́ска, -ски, -сці  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. ряска — РЯ́СКА¹, и, ж., розм. Те саме, що ря́са. В нерозкішній рясці вийшла матушка ігуменя, погомоніла з жінками, звеліла відкрити залізну браму, й селяни почали заповнювати величезне подвір’я (Стельмах, І, 1962, 637). РЯ́СКА², и, ж. (Lemna L.).  Словник української мови в 11 томах
7. ряска — Ряска, -ки ж. 1) Водяное растеніе: Lemna minor L. L. triculea L. ЗЮЗО. I. 126. Ой одбиває од берега щука-риба ряску. Мет. 8. 2) Сережка на деревѣ, напр. на орѣшникѣ. Угор. 3) = ряса 2. МУЕ. ІІІ. 48.  Словник української мови Грінченка