ріднити

рідни́ти

-ню, -ниш, недок., перех.

1》 Створювати родинні стосунки, зв'язки між ким-небудь.

2》 перен. Робити близькими духом, звичками, поглядами і т. ін., створювати дружні взаємини.

3》 перен. Робити що-небудь подібним до чогось, схожим на щось у певному відношенні.

Значення в інших словниках

1. ріднити — рідни́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. ріднити — РІДНИ́ТИ, ню́, ни́ш, недок. 1. кого, що. Створювати родинні стосунки, зв'язки між ким-небудь. 2. кого, що, перен. Робити близькими духом, звичками, поглядами і т. ін., створювати дружні взаємини.  Словник української мови у 20 томах
3. ріднити — ЄДНА́ТИ (бути, ставати основою, причиною для близьких стосунків між ким-небудь), ЗБЛИЖА́ТИ (ЗБЛИ́ЖУВАТИ), ОБ'Є́ДНУВАТИ, З'Є́ДНУВАТИ, ПОЄ́ДНУВАТИ, ПОВ'Я́ЗУВАТИ, ЗВ'Я́ЗУВАТИ, ЗРІ́ДНЮВАТИ, РІДНИ́ТИ, СПОЛУЧА́ТИ, ЛУЧИ́ТИ діал.; ЗГУРТО́ВУВАТИ підсил. (перев.  Словник синонімів української мови
4. ріднити — РІДНИ́ТИ, ню́, ни́ш, недок., перех. 1. Створювати родинні стосунки, зв’язки між ким-небудь. 2. перен. Робити близькими духом, звичками, поглядами і т. ін., створювати дружні взаємини.  Словник української мови в 11 томах