самовладний
самовла́дний
-а, -е, заст.
1》 Який має необмежену державну владу; самодержавний.
|| Який є проявом самовладдя (у 1 знач.), заснований на самовладді.
2》 Який самовільно взяв на себе право безроздільно управляти кимсь, чимсь; свавільний.
Великий тлумачний словник сучасної української мови