Великий тлумачний словник сучасної мови

самовладник

самовла́дник

-а, ч., заст.

Самодержець.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. самовладник — самовла́дник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  2. самовладник — САМОВЛА́ДНИК, а, ч., заст. Самодержець.  Словник української мови у 20 томах
  3. самовладник — МОНА́РХ (самовладний голова держави), ВІНЦЕНО́СЕЦЬ заст., ПОРФІРОНО́СЕЦЬ заст., КЕ́САР заст., ЦЕ́ЗАР заст.; ЦІ́САР (ЦЕ́САР) заст. (перев. в Австро-Угорщині); ДЕРЖА́ВЕЦЬ заст. (володар, що має права такого голови держави); САМОДЕ́РЖЕЦЬ, АВТОКРА́Т книжн.  Словник синонімів української мови
  4. самовладник — САМОВЛА́ДНИК, а, ч., заст. Самодержець.  Словник української мови в 11 томах
  5. самовладник — Самовладник, -ка м. Самовластный, самодержавный государь. Желех.  Словник української мови Грінченка