самовладник —
самовла́дник іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
самовладник —
-а, ч., заст. Самодержець.
Великий тлумачний словник сучасної мови
самовладник —
САМОВЛА́ДНИК, а, ч., заст. Самодержець.
Словник української мови у 20 томах
самовладник —
МОНА́РХ (самовладний голова держави), ВІНЦЕНО́СЕЦЬ заст., ПОРФІРОНО́СЕЦЬ заст., КЕ́САР заст., ЦЕ́ЗАР заст.; ЦІ́САР (ЦЕ́САР) заст. (перев. в Австро-Угорщині); ДЕРЖА́ВЕЦЬ заст. (володар, що має права такого голови держави); САМОДЕ́РЖЕЦЬ, АВТОКРА́Т книжн.
Словник синонімів української мови
самовладник —
САМОВЛА́ДНИК, а, ч., заст. Самодержець.
Словник української мови в 11 томах