самозаперечення

самозапере́чення

-я, с.

Заперечення своїх особистих достоїнств (у 1 знач.), заслуг.

Значення в інших словниках

1. самозаперечення — самозапере́чення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. самозаперечення — САМОЗАПЕРЕ́ЧЕННЯ, я, с. Заперечення власних висловлювань, принципів, позицій тощо. Процеси життя – процеси самозаперечення, друже мій (В. Підмогильний); Розумію, що став на шлях суперечливий і навіть самозаперечення...  Словник української мови у 20 томах
3. самозаперечення — САМОЗАПЕРЕ́ЧЕННЯ, я, с. Заперечення своїх особистих достоїнств, заслуг.  Словник української мови в 11 томах