самозаперечення

САМОЗАПЕРЕ́ЧЕННЯ, я, с.

Заперечення власних висловлювань, принципів, позицій тощо.

Процеси життя – процеси самозаперечення, друже мій (В. Підмогильний);

Розумію, що став на шлях суперечливий і навіть самозаперечення... Та життя, як і людина, цілком непередбачуване, не вкладається в жодні концептуальні схеми (із журн.).

Значення в інших словниках

1. самозаперечення — самозапере́чення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. самозаперечення — -я, с. Заперечення своїх особистих достоїнств (у 1 знач.), заслуг.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. самозаперечення — САМОЗАПЕРЕ́ЧЕННЯ, я, с. Заперечення своїх особистих достоїнств, заслуг.  Словник української мови в 11 томах