1. Словник української мови у 20 томах

самозаперечення

САМОЗАПЕРЕ́ЧЕННЯ, я, с.

Заперечення власних висловлювань, принципів, позицій тощо.

Процеси життя – процеси самозаперечення, друже мій (В. Підмогильний);

Розумію, що став на шлях суперечливий і навіть самозаперечення... Та життя, як і людина, цілком непередбачуване, не вкладається в жодні концептуальні схеми (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самозаперечення — самозапере́чення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. самозаперечення — -я, с. Заперечення своїх особистих достоїнств (у 1 знач.), заслуг. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. самозаперечення — САМОЗАПЕРЕ́ЧЕННЯ, я, с. Заперечення своїх особистих достоїнств, заслуг. Словник української мови в 11 томах