самозваний

самозва́ний

-а, -е.

1》 Який незаконно присвоїв собі чуже ім'я, звання тощо.

2》 жарт. Який з власної ініціативи, без уповноваження, береться за певну справу.

Значення в інших словниках

1. самозваний — самозва́ний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. самозваний — САМОЗВА́НИЙ, а, е. 1. Який незаконно присвоїв собі чуже ім'я, звання тощо. – Я маю на оці, – вів далі Потоцький, – нечувану нахабність козацької старшини, цих самозваних шляхтичів (З. Тулуб). 2. жарт.  Словник української мови у 20 томах
3. самозваний — САМОЗВА́НИЙ, а, е. 1. Який незаконно присвоїв собі чуже ім’я, звання тощо. — Я маю на оці,— вів далі Потоцький,— нечувану нахабність козацької старшини, цих самозваних шляхтичів (Тулуб, Людолови, І, 1957, 100). 2. жарт.  Словник української мови в 11 томах