самозванець

самозва́нець

-нця, ч.

1》 Той, хто видає себе за іншу особу, незаконно присвоюючи собі чуже ім'я, звання тощо.

2》 жарт. Той, хто з власної ініціативи, без уповноваження, береться за певну справу, самочинно приступає до виконання якихось обов'язків.

Значення в інших словниках

1. самозванець — самозва́нець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. самозванець — САМОЗВА́НЕЦЬ, нця, ч. 1. Той, хто видає себе за іншу особу, незаконно присвоюючи собі чуже ім'я, звання тощо. Дізнавшись про появу самозванця в Польщі, московський уряд оголосив, що Лжедмитрій – не хто інший, як колишній монах Григорій Отреп'єв (з навч.  Словник української мови у 20 томах
3. самозванець — САМОЗВА́НЕЦЬ, нця, ч. 1. Той, хто видає себе за іншу особу, незаконно присвоюючи собі чуже ім’я, звання тощо. Дізнавшись про появу самозванця в Польщі, московський уряд оголосив, що Лжедмитрій — не хто інший, як колишній монах Григорій Отреп’єв (Іст.  Словник української мови в 11 томах