самозванець

САМОЗВА́НЕЦЬ, нця, ч.

1. Той, хто видає себе за іншу особу, незаконно присвоюючи собі чуже ім'я, звання тощо.

Дізнавшись про появу самозванця в Польщі, московський уряд оголосив, що Лжедмитрій – не хто інший, як колишній монах Григорій Отреп'єв (з навч. літ.);

За кого вони його приймають? Чи не за самозванця якого-небудь?.. – В мене м-мандат! – став він раптом заїкатись (О. Гончар).

2. жарт. Той, хто за власною ініціативою, без уповноваження, береться за певну справу, самочинно приступає до виконання якихось обов'язків.

Чи гнеться, чи дзвенить – Всі коси пробують, знавці і самозванці (М. Рильський).

Значення в інших словниках

1. самозванець — самозва́нець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. самозванець — -нця, ч. 1》 Той, хто видає себе за іншу особу, незаконно присвоюючи собі чуже ім'я, звання тощо. 2》 жарт. Той, хто з власної ініціативи, без уповноваження, береться за певну справу, самочинно приступає до виконання якихось обов'язків.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. самозванець — САМОЗВА́НЕЦЬ, нця, ч. 1. Той, хто видає себе за іншу особу, незаконно присвоюючи собі чуже ім’я, звання тощо. Дізнавшись про появу самозванця в Польщі, московський уряд оголосив, що Лжедмитрій — не хто інший, як колишній монах Григорій Отреп’єв (Іст.  Словник української мови в 11 томах