самопис

самопи́с

-а, ч.

Пристрій, який автоматично записує показання приладу.

Значення в інших словниках

1. самопис — самопи́с іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. самопис — САМОПИ́С, а, ч. 1. Пристрій, який автоматично записує показання приладу. Під час роботи верстатів пера самописа креслять на стрічці безперервні лінії (з газ.). 2. розм., рідко. Те саме, що Самопи́сна ру́чка (див. самопи́сний).  Словник української мови у 20 томах
3. самопис — САМОПИ́С, а, ч. 1. Пристрій, який автоматично записує показання приладу. Дід час роботи верстатів пера самописа креслять на стрічці безперервні лінії (Веч. Київ, 12.I 1967, 4). 2. розм., рідко. Те саме, що Самопи́сна ру́чка ( див. самопи́сний).  Словник української мови в 11 томах