самоцвітний

самоцві́тний

-а, -е.

1》 Прикм. до самоцвіт.

|| Вигот. із самоцвітів, оздоблений ними.

2》 Кольоровий, блискучий, сяючий, як самоцвіт.

Значення в інших словниках

1. самоцвітний — самоцві́тний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. самоцвітний — САМОЦВІ́ТНИЙ, а, е. 1. Прикм. до самоцві́т. Кареліна відряджають у Башкирію на розшуки самоцвітного каміння: топазів, яшми, гірського кришталю (з наук.-попул. літ.); А надійшла пора йому вертатись, То що тоді зробив для нього батько?...  Словник української мови у 20 томах
3. самоцвітний — САМОЦВІ́ТНИЙ, а, е. 1. Прикм. до самоцві́т. Кареліна відряджають у Башкирію на розшуки самоцвітного каміння: топазів, яшми, гірського кришталю (Видатні вітч. географи.., 1954, 71); А надійшла пора йому вертатись, То що тоді зробив для нього батько?...  Словник української мови в 11 томах
4. самоцвітний — Самоцвітний, -а, -е Самоцвѣтный, драгоцѣнный; переносно: прекрасный по своимъ природнымъ качествамъ. Буйно проросла та самоцвітна мова. К. ХП. 116.  Словник української мови Грінченка