самочинство

самочи́нство

-а, с.

Порушення законного порядку при вирішенні певних справ; прояв сваволі; самоуправство.

Значення в інших словниках

1. самочинство — самочи́нство іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. самочинство — САМОЧИ́НСТВО, а, с. Порушення законного порядку при вирішенні певних справ; прояв особистої сваволі; самоуправство. Він [Ян Гус] виступив проти папських зловживань, проти розбещеності .. і самочинства римського папи (Ю.  Словник української мови у 20 томах
3. самочинство — СВАВІ́ЛЛЯ (самочинні дії і схильність до них при нехтуванні думки й волі інших), СВАВО́ЛЯ, СВАВІ́ЛЬСТВО, СВАВІ́ЛЬНІСТЬ, САМОЧИ́НСТВО, САМОВІ́ЛЛЯ, САМОВО́ЛЯ, САМОВІ́ЛЬНІСТЬ, САМОВІ́ЛЬСТВО. Хаотичні затори.. виникали раз у раз внаслідок свавілля водіїв (О.  Словник синонімів української мови
4. самочинство — САМОЧИ́НСТВО, а, с. Порушення законного порядку при вирішенні певних справ; прояв особистої сваволі; самоуправство. Він [Ян Гус] виступив проти папських зловживань, проти розбещеності.. і самочинства римського папи (Мельн., Папи..  Словник української мови в 11 томах