самочинство

САМОЧИ́НСТВО, а, с. Порушення законного порядку при вирішенні певних справ; прояв особистої сваволі; самоуправство.

Він [Ян Гус] виступив проти папських зловживань, проти розбещеності.. і самочинства римського папи (Мельн., Папи.., 1960, 37);

За самочинство у нас [ковпаківців] завжди особливо суворо карали (Баш, На землі.., 1957, 51);

— Вивантажуйте книжки!.. — Ви за це будете відповідати! Це самочинство! (Мур., Жила.. вдова, 1960, 21).

Значення в інших словниках

1. самочинство — самочи́нство іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. самочинство — -а, с. Порушення законного порядку при вирішенні певних справ; прояв сваволі; самоуправство.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. самочинство — САМОЧИ́НСТВО, а, с. Порушення законного порядку при вирішенні певних справ; прояв особистої сваволі; самоуправство. Він [Ян Гус] виступив проти папських зловживань, проти розбещеності .. і самочинства римського папи (Ю.  Словник української мови у 20 томах
4. самочинство — СВАВІ́ЛЛЯ (самочинні дії і схильність до них при нехтуванні думки й волі інших), СВАВО́ЛЯ, СВАВІ́ЛЬСТВО, СВАВІ́ЛЬНІСТЬ, САМОЧИ́НСТВО, САМОВІ́ЛЛЯ, САМОВО́ЛЯ, САМОВІ́ЛЬНІСТЬ, САМОВІ́ЛЬСТВО. Хаотичні затори.. виникали раз у раз внаслідок свавілля водіїв (О.  Словник синонімів української мови