сан

-у, ч.

1》 У монархічних державах – громадське становище особи, пов'язане з високою посадою.

|| Високе і почесне становище, що його посідає хто-небудь у певній сфері діяльності, в ритуалах і т. ін.

2》 Звання духовної особи, служителя культу.

Значення в інших словниках

1. Сан — Сан іменник чоловічого роду річка в Польщі  Орфографічний словник української мови
2. сан — Гідність  Словник чужослів Павло Штепа
3. сан — САН, у, ч. 1. У монархічних державах – громадське становище особи, пов'язане з високою посадою. Сеїд забув свій сан і поважність (З. Тулуб); Царський сан; // Високе і почесне становище, яке займає хто-небудь у певній сфері діяльності, в ритуалах і т. ін.  Словник української мови у 20 томах
4. сан — САН, у, ч. 1. У монархічних державах — громадське становище особи, пов’язане з високою посадою. Сеїд забув свій сан і поважність (Тулуб, Людолови, II, 1957, 71); Царський сан; // Високе і почесне становище...  Словник української мови в 11 томах
5. сан — рос. сан звання, пов'язане з почесним становищем, високою посадою у службовій ієрархії; звання священнослужителя.  Eкономічна енциклопедія