сварог

сваро́г

-а, ч., міф.

Один з головних слов'янських богів, бог неба й небесного вогню; згодом його почали вшановувати як покровителя ковальства, а також шлюбу та сім'ї.

Значення в інших словниках

1. Сварог — А, ч. У слов'янській міфології бог вогню, батько Дажбога. Та прозимом осінь віє, німує земля Сварога, і сонце божеволіє, бо ж холодно і Волого. (П-1:79).  Словник поетичної мови Василя Стуса
2. сварог — СВАРО́Г.  Словник української мови у 20 томах
3. Сварог — Головний бог у дохристиянській східньослов'янській міфології, його ймення виводять або від санскритського svargas — небо, або ж пояснюють його як світлорогий.  Універсальний словник-енциклопедія