сверблячка

свербля́чка

-и, ж.

1》 Те саме, що свербіж.

|| Уживається як лайливе слово.

Сверблячка язика жарт. — схильність до базікання.

2》 перен., розм. Сильне бажання, прагнення.

Значення в інших словниках

1. сверблячка — свербля́чка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. сверблячка — (хвороба) короста, чухачка; свербіж, свербець, свербіння, сверб; (до чого) П. кортячка, бажання, прагнення,  Словник синонімів Караванського
3. сверблячка — див. короста; нетерплячка  Словник синонімів Вусика
4. сверблячка — СВЕРБЛЯ́ЧКА, и, ж. 1. Те саме, що свербі́ж. Скарлатинозний висип, як правило, супроводиться сверблячкою (з навч. літ.); Сверблячку можна припинити, якщо протерти покусані місця нашатирним спиртом або розчином питної соди (з газ.); * У порівн.  Словник української мови у 20 томах
5. сверблячка — СВЕРБЛЯ́ЧКА (хворобливо-лоскітливе подразнення шкіри), СВЕРБІ́Ж, СВЕРБЕ́ЦЬ, СВЕРБ, СВЕРБІ́ННЯ, ЧОС заст.  Словник синонімів української мови
6. сверблячка — Свербля́чка, -чки, -чці; -бля́чки, -чок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. сверблячка — СВЕРБЛЯ́ЧКА, и, ж. 1. Те саме, що свербі́ж. Скарлатинозний висип, як правило, супроводиться сверблячкою (Шк. гігієна, 1954, 306); Сверблячку можна припинити, якщо протерти покусані місця нашатирним спиртом або розчином питної соди (Рад. Укр., 22.  Словник української мови в 11 томах
8. сверблячка — Сверблячка, -ки ж. Зудъ.  Словник української мови Грінченка