сверблячка
СВЕРБЛЯ́ЧКА, и, ж.
1. Те саме, що свербі́ж.
Скарлатинозний висип, як правило, супроводиться сверблячкою (з навч. літ.);
Сверблячку можна припинити, якщо протерти покусані місця нашатирним спиртом або розчином питної соди (з газ.);
* У порівн. Заздрість роз'їдає старого товстуна, наче сверблячка, і він не може спокійно всидіти на місці (О. Полторацький);
// Уживається як лайливе слово.
Старий Кухта, вискочивши з-за столу, на стару накинувся: – Та замовкни, сверблячко, щоб тобі вже навіки заціпило! (А. Іщук).
2. перен., розм. Сильне бажання, прагнення.
Нема нічого гідного уваги в моєму житті, крім тієї сверблячки до писання (І. Франко);
Воно, звісно, дурниця писати п'єси в четвертому класі, але що вдієш, коли тебе так тягне до цього писання? Уже вся школа підсміюється над моєю сверблячкою (М. Стельмах).
◇ (1) Свербля́чка язика́, жарт. – схильність до базікання.
Нагадуєш ти мені трохи Передерія. У вас одна хвороба – сверблячка язика (Н. Рибак).
Словник української мови (СУМ-20)