сверблячий
СВЕРБЛЯ́ЧИЙ, а, е.
Дієпр. акт. до свербі́ти 1.
При мокнучій екземі на шкірі лоба або щік з'являються спочатку невеликі підвищені, сильно сверблячі вузлики (з наук. літ.);
// у знач. прикм. Який викликає свербіж.
І знову щось темне підіймалося в ньому, як пара понад гнилим болотом, стирало думки, млоїло тіло і виганяло на чоло холодний, сверблячий піт (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)