своєкоштник

своєко́штник

-а, ч., заст., розм.

Той, хто вчився у навчальному закладі власним, а не казенним коштом.

Значення в інших словниках

1. своєкоштник — своєко́штник іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. своєкоштник — СВОЄКО́ШТНИК, а, ч., розм., рідко. Той, хто вчиться у навчальному закладі на власні, а не на казенні кошти. – Зібралось нас вісім чоловіка [чоловік] своєкоштників на квартиру до одного столяра (А. Свидницький).  Словник української мови у 20 томах
3. своєкоштник — СВОЄКО́ШТНИК, а, ч., заст., розм. Той, хто вчився у навчальному закладі на власні, а не на казенні кошти. — Зібралось нас вісім чоловіка [чоловік] своєкоштників на квартиру до одного столяра (Свидн., Люборацькі, 1955, 151).  Словник української мови в 11 томах