святенництво

святе́нництво

-а, с.

Поведінка, дії святенника.

Значення в інших словниках

1. святенництво — святе́нництво іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. святенництво — СВЯТЕ́ННИЦТВО, а, с. 1. Богомільність. 2. Удавано-набожна, лицемірна людина. Уміння спостерігати навколишній світ, гуманістичний світогляд, нетерпимість до деспотизму й святенництва, .. – про ці якості комедіографії Мольєра писав у своїх літературно-критичних статтях Нечуй-Левицький (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах
3. святенництво — СВЯТЕ́ННИЦТВО, а, с. Поведінка, дії святенника. Уміння спостерігати навколишній світ, гуманістичний світогляд, нетерпимість до деспотизму й святенництва,.. — про ці якості комедіографії Мольєра писав у своїх літературно-критичних статтях Нечуй-Левицький (Рад. літ-во, 12, 1966, 22).  Словник української мови в 11 томах