святенництво
СВЯТЕ́ННИЦТВО, а, с. Поведінка, дії святенника.
Уміння спостерігати навколишній світ, гуманістичний світогляд, нетерпимість до деспотизму й святенництва,.. — про ці якості комедіографії Мольєра писав у своїх літературно-критичних статтях Нечуй-Левицький (Рад. літ-во, 12, 1966, 22).
Словник української мови (СУМ-11)