святенницький

СВЯТЕ́ННИЦЬКИЙ, а, е. Власт. святеннику.

Вираз.. святенницької стриманості, що лежав на Софіїному обличчі, дівчатам-заробітчанкам з першого ж погляду не сподобався (Гончар, Таврія, 1952, 148);

Акуратно підстрижена лопаточкою руда борідка і сумирно-солодкий вираз сірих, ледь примружених очей таїли в собі щось святенницьке й лукаве (Добр., Ол. солдатики, 1961, 23).

Значення в інших словниках

1. святенницький — святе́нницький прикметник  Орфографічний словник української мови
2. святенницький — -а, -е. Власт. святеннику.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. святенницький — СВЯТЕ́ННИЦЬКИЙ, а, е. Власт. святеннику. Вираз .. святенницької стриманості, що лежав на Софіїному обличчі, дівчатам-заробітчанкам з першого ж погляду не сподобався (О.  Словник української мови у 20 томах