святенниця
СВЯТЕ́ННИЦЯ, і, ж. Жін. до святе́нник.
Важко було визначити, чи мали ці святенниці якийсь чернецький ранг (Смолич, Мир.., 1958, 112);
Боялися вони всіляких святенниць, які потім, у буденному житті, найчастіше виявляються особливо жорстокими та в’їдливими тиранками (Гончар, Таврія, 1952, 148).
Словник української мови (СУМ-11)