Значення в інших словниках
-
святенниця —
святе́нниця іменник жіночого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
святенниця —
СВЯТЕ́ННИЦЯ, і, ж. Жін. до святе́нник. Важко було визначити, чи мали ці святенниці якийсь чернецький ранг (Ю. Смолич); Боялися вони всіляких святенниць, які потім, у буденному житті, найчастіше виявляються особливо жорстокими та в'їдливими тиранками (О. Гончар).
Словник української мови у 20 томах
-
святенниця —
СВЯТЕ́ННИЦЯ, і, ж. Жін. до святе́нник. Важко було визначити, чи мали ці святенниці якийсь чернецький ранг (Смолич, Мир.., 1958, 112); Боялися вони всіляких святенниць, які потім, у буденному житті, найчастіше виявляються особливо жорстокими та в’їдливими тиранками (Гончар, Таврія, 1952, 148).
Словник української мови в 11 томах
-
святенниця —
Святенниця, -ці ж. Святоша. То святенниця ота черниця: було раз-у-раз Богу молиться та усе було каже: «хазяйство — про життя наше, а письмо святе — то про Бога, про душу». Лубен. у.
Словник української мови Грінченка