святенницький
СВЯТЕ́ННИЦЬКИЙ, а, е.
Власт. святеннику.
Вираз .. святенницької стриманості, що лежав на Софіїному обличчі, дівчатам-заробітчанкам з першого ж погляду не сподобався (О. Гончар);
Акуратно підстрижена лопаточкою руда борідка і сумирно-солодкий вираз сірих, ледь примружених очей таїли в собі щось святенницьке й лукаве (С. Добровольський).
Словник української мови (СУМ-20)