свідчення

сві́дчення

-я, с.

1》 Факт, річ, обставина, що підтверджують що-небудь.

2》 Повідомлення про щось, підтвердження чого-небудь очевидцем чи обізнаною у певній справі людиною.

|| Розповідь про що-небудь (у книгах, документах).

3》 Давання показань на суді або на допиті; показання свідка.

Значення в інших словниках

1. свідчення — сві́дчення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. свідчення — (розвитку) свідоцтво; МН. (на суді) покази, прв. мн. зізнавання, (нечесні) кривосвідчення.  Словник синонімів Караванського
3. свідчення — СВІ́ДЧЕННЯ, я, с. 1. Факт, річ, обставина, що підтверджують що-небудь. Словники – справжні, путящі словники з широким ілюстративним матеріалом – є не тільки зведенням в одно місце мовних багатств, а разом з тим і свідченням розумового...  Словник української мови у 20 томах
4. свідчення — ДО́ВІД (певне міркування або факт, що наводиться, щоб ствердити істинність чогось), ПІДТВЕ́РДЖЕННЯ, СВІ́ДЧЕННЯ, ПОСВІ́ДЧЕННЯ рідше, АРГУМЕ́НТ книжн., РЕЗО́Н розм., ПРИТИ́КА розм.; ДО́КАЗ (перев. фактичний, речовий).  Словник синонімів української мови
5. свідчення — Сві́дчення, -ння; -чення, -чень і -ченнів, -ченням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. свідчення — СВІ́ДЧЕННЯ, я, с. 1. Факт, річ, обставина, що підтверджують що-небудь. Велика Жовтнева соціалістична революція стала яскравим свідченням інтернаціоналізму нашої партії в його практичному здійсненні, в дії (Ком. Укр.  Словник української мови в 11 томах
7. свідчення — Свідчення, -ня с. Свидѣтельство. Архиреї шукали свідчення. Єв. Мр. XIV. 55.  Словник української мови Грінченка