сезон

сезо́н

-у, ч.

1》 Одна з чотирьох пір року.

2》 Частина року, найбільше придатна для яких-небудь робіт, занять, відпочинку тощо. Футбольний сезон.

|| Період, протягом якого працюють театри.

|| Час дозрівання плодів, ягід, цвітіння квітів і т. ін. Виноградний сезон.

Мертвий сезон — час застою, затишшя в торгівлі, промисловості.

Театральний, музичний сезон — період, коли регулярно працюють театри, концертні зали тощо.

Значення в інших словниках

1. Сезон — Сезо́н іменник чоловічого роду, істота ім'я  Орфографічний словник української мови
2. сезон — Пора року; (літній) пора; (пляжний) період; (навіґаційний) навіґація.  Словник синонімів Караванського
3. сезон — [сеизон] -ну, м. (на) -н'і, мн. -ние, -н'іў  Орфоепічний словник української мови
4. сезон — Пора, час  Словник чужослів Павло Штепа
5. Сезон — див. Созинт.  Власні імена людей. Словник-довідник
6. сезон — СЕЗО́Н, у, ч. 1. Одна з чотирьох пір року. Оце почались то морози, то мряка, то ожеледь, і мій організм пригадав, що вже зимовий сезон починається (Леся Українка); Клекоче станція .. Хто напівголий, хто в шкірянці, хто в багатій шубі не по сезону (О.  Словник української мови у 20 томах
7. сезон — сезон: ◊ огірковий сезон → огірковий  Лексикон львівський: поважно і на жарт
8. сезон — У, ч., нарк. Пора цвітіння маку. Скоро сезон.  Словник сучасного українського сленгу
9. сезон — (-у) ч.; нарк. Пора цвітіння маку. ПСУМС, 63.  Словник жарґонної лексики української мови
10. сезон — сезо́н (франц. saison, від лат. satio – сівба) 1. Пора року (весна, літо, осінь, зима). 2. Частина року, на яку припадають певні явища природи або певні види господарської діяльності людини, відпочинку, спорту тощо. 3. Театральний, музичний...  Словник іншомовних слів Мельничука
11. сезон — ба́рхатний (оксами́товий) сезо́н. Осінні місяці на півдні. (Надія:) Якщо хочете, можете збиратися до моря .. Саме сезон .. Бархатний сезон! (З. Мороз); (Сумцова:) Найголовнішого я вам не сказала — на курорт їду! Жовтень! Оксамитовий сезон (В. Собко).  Фразеологічний словник української мови
12. сезон — Сезо́н, -ну; -зо́ни, -нів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
13. сезон — СЕЗО́Н, у, ч. 1. Одна з чотирьох пір року. Оце почались то морози, то мряка, то ожеледь, і мій організм пригадав, що вже зимовий сезон починається (Л. Укр., V, 1956, 109); Клекоче станція..  Словник української мови в 11 томах
14. сезон — рос. сезон 1. Пора року (весна, літо, осінь, зима). 2. Частина року, на яку припадають особливі природні явища, виробничі навантаження, дозвілля, спорт (напр., С. рибної ловлі, С. полювання, С. вирощування окремих культур театральний С.).  Eкономічна енциклопедія