сезон
СЕЗО́Н, у, ч.
1. Одна з чотирьох пір року.
Оце почались то морози, то мряка, то ожеледь, і мій організм пригадав, що вже зимовий сезон починається (Л. Укр., V, 1956, 109);
Клекоче станція.. Хто напівголий, хто в шкірянці, хто в багатій шубі не по сезону (Гончар, II, 1959, 234).
2. Частина року, найбільше придатна для яких-небудь робіт, занять, відпочинку тощо.
Робота в кузні йшла понайбільше взимі — літом були лише два короткі сезони: плуговий та серповий (Фр., IV, 1950, 189);
В трудовому чабанському сезоні стрижіння — це робота найвищої напруги (Гончар, Тронка, 1963, 57);
За кілька днів до відкриття мисливського сезону ми вже дебатуємо: куди? Хто знає найкращі місця? (Гончар, Маша.., 1959, 24);
На водних станціях, розташованих уздовж піщаних масивів Трухановвго острова, цієї неділі відбувалися перші в сезоні змагання (Собко, Стадіон, 1954, 342);
Вечоріло, на мосту майже не було людей, пляжний сезон ще не розпочався (Дмит., Наречена, 1959, 195);
Футбольний сезон;
// Період, протягом якого працюють театри.
Кожний театральний сезон за традицією відкривався «Наталкою Полтавкою» І. Котляревського і «Вечорницями» П. Ніщинського (Мист., 1, 1959, 40);
По закінченні сезону мені запропонували підписати контракт на три роки в Саратові (Минуле укр. театру, 1953, 172);
// Час дозрівання плодів, ягід, цвітіння квітів і т. ін.
Давно вже настав [на Кубані] сезон полуниць (Сам., II, 1958, 466);
Він зайшов до кількох дешевих харчевень, та бажаних овочів не було і там: сезон на помідори ще не настав (Багмут, Опов., 1959, 90);
Виноградний сезон.
◊ Ба́рхатний (оксами́товий) сезо́н див. барха́тний, оксами́товий; Ме́ртвий сезо́н — у капіталістичних країнах — час застою, затишшя в торгівлі, промисловості.
Словник української мови (СУМ-11)