сисунець

сисуне́ць

-нця, ч.

1》 Зменш.-пестл. до сисун 2).

|| Немовля; маленька дитина.

2》 перен., зневажл. Молода, недосвідчена, невміла людина.

Значення в інших словниках

1. сисунець — сисуне́ць 1 іменник чоловічого роду, істота маля ссавця сисуне́ць 2 іменник чоловічого роду, істота немовля; про недосвідчену людину  Орфографічний словник української мови
2. сисунець — див. дитина  Словник синонімів Вусика
3. сисунець — СИСУНЕ́ЦЬ, нця́, ч. 1. Зменш.-пестл. до сису́н 2. Звикла [Марія] до телят. Виростить їх, викохає і – котрий уже раз! – передає іншим. А сама – до нової групи сисунців (з наук. літ.); // Немовля; маленька дитина. 2. перен., зневажл.  Словник української мови у 20 томах
4. сисунець — СИСУНЕ́ЦЬ, нця́, ч. 1. Зменш.-пестл. до сису́н 2. Звикла [Марія] до телят. Виростить їх, викохає і — котрий уже раз! — передає іншим. А сама — до нової групи сисунців (Хлібороб Укр., 8, 1968, 19); // Немовля; маленька дитина. 2. перен., зневажл.  Словник української мови в 11 томах
5. сисунець — Сисун, -на м. Сосунъ. ум. сисунець.  Словник української мови Грінченка