сисунець
СИСУНЕ́ЦЬ, нця́, ч.
1. Зменш.-пестл. до сису́н 2.
Звикла [Марія] до телят. Виростить їх, викохає і – котрий уже раз! – передає іншим. А сама – до нової групи сисунців (з наук. літ.);
// Немовля; маленька дитина.
2. перен., зневажл. Молода, недосвідчена, невміла людина.
Здалося [хлопцеві], що я звернув увагу на його дівчину .. А я боявся подумати про це, не то що звертати увагу, такий ще був сисунець і так нас вдома виховано (Ю. Яновський);
– Ти ще сисунець, від горшка – три вершка, і ще багато чого не бачив, – заявив Кирило Сидоренко, перевіряючи підшипники (В. Собко).
Словник української мови (СУМ-20)