сисунець
СИСУНЕ́ЦЬ, нця́, ч.
1. Зменш.-пестл. до сису́н 2.
Звикла [Марія] до телят. Виростить їх, викохає і – котрий уже раз! – передає іншим. А сама – до нової групи сисунців (з наук. літ.);
// Немовля; маленька дитина.
2. перен., зневажл. Молода, недосвідчена, невміла людина.
Здалося [хлопцеві], що я звернув увагу на його дівчину .. А я боявся подумати про це, не то що звертати увагу, такий ще був сисунець і так нас вдома виховано (Ю. Яновський);
– Ти ще сисунець, від горшка – три вершка, і ще багато чого не бачив, – заявив Кирило Сидоренко, перевіряючи підшипники (В. Собко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сисунець — сисуне́ць 1 іменник чоловічого роду, істота маля ссавця сисуне́ць 2 іменник чоловічого роду, істота немовля; про недосвідчену людину Орфографічний словник української мови
- сисунець — див. дитина Словник синонімів Вусика
- сисунець — -нця, ч. 1》 Зменш.-пестл. до сисун 2). || Немовля; маленька дитина. 2》 перен., зневажл. Молода, недосвідчена, невміла людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сисунець — СИСУНЕ́ЦЬ, нця́, ч. 1. Зменш.-пестл. до сису́н 2. Звикла [Марія] до телят. Виростить їх, викохає і — котрий уже раз! — передає іншим. А сама — до нової групи сисунців (Хлібороб Укр., 8, 1968, 19); // Немовля; маленька дитина. 2. перен., зневажл. Словник української мови в 11 томах
- сисунець — Сисун, -на м. Сосунъ. ум. сисунець. Словник української мови Грінченка