сичати
сича́ти
-чу, -чиш, недок.
1》 Видавати або утворювати звуки, які нагадують протяжну вимову звука "с".
|| Видавати такі звуки від болю, холоду і т. ін. (про людину).
|| Утворювати такі звуки під час горіння (про вогонь або щось сире).
|| Утворювати такі звуки, проникаючи крізь вузький отвір (про струмінь повітря, пари, газу і т. ін.).
|| Утворювати такі звуки, випускаючи пару (про паровоз, самовар і т. ін.).
|| безос.
|| Утворювати такі звуки під час кипіння, запікання і т. ін. (про їжу, що вариться, смажиться, печеться і т. ін.).
|| Утворювати такі звуки, пінячись, нуртуючи (про хвилі, море, воду і т. ін.).
|| Утворювати такі звуки під час дії (про механізми).
|| Утворювати такі звуки, посуваючись якоюсь поверхнею.
2》 Утворювати свистячі звуки, швидко розсікаючи повітря (про предмети).
|| Утворювати такі звуки, швидко рухаючись, падаючи (про повітря, дощ і т. ін.).
3》 Вимовляти протяжно звук "с", заспокоюючи кого-небудь, закликаючи до тиші і т. ін.
|| Говорити нерозбірливо, часто вимовляючи свистячі звуки.
|| на кого. Розмовляти з кимсь роздратовано, люто.
|| перен. Висловлювати невдоволення, злобувати (здебільшого приховано).
|| на кого – що. Неприхильно, вороже зустрічати когось, щось.
Великий тлумачний словник сучасної української мови