сичуг

сичу́г

ч.

1》 род. -а. Один із чотирьох відділів шлунка жуйних тварин, у якому їжа перетравлюється шлунковим соком.

2》 род. -у, кул. Фарширований телячий, ягнячий, свинячий і т. ін. шлунок.

Значення в інших словниках

1. сичуг — сичу́г 1 іменник чоловічого роду відділ шлунка сичу́г 2 іменник чоловічого роду страва  Орфографічний словник української мови
2. сичуг — СИЧУ́Г, ч. 1. род. а́. Один із чотирьох відділів шлунка жуйних тварин, у якому їжа перетравлюється шлунковим соком. Він [шлунок корови] складається з чотирьох відділів: рубця, сітки, книжки й сичуга (з навч. літ.). 2. род. у́, кул.  Словник української мови у 20 томах
3. сичуг — СИЧУ́Г, ч. 1. род. а́. Один із чотирьох відділів шлунка жуйних тварин, у якому їжа перетравлюється шлунковим соком. Він [шлунок корови] складається з чотирьох відділів: рубця, сітки, книжки й сичуга (Зоол., 1957, 170). 2. род. у́, кул.  Словник української мови в 11 томах