1. Великий тлумачний словник сучасної мови

сичуг

сичу́г

ч.

1》 род. -а. Один із чотирьох відділів шлунка жуйних тварин, у якому їжа перетравлюється шлунковим соком.

2》 род. -у, кул. Фарширований телячий, ягнячий, свинячий і т. ін. шлунок.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сичуг — сичу́г 1 іменник чоловічого роду відділ шлунка сичу́г 2 іменник чоловічого роду страва Орфографічний словник української мови
  2. сичуг — СИЧУ́Г, ч. 1. род. а́. Один із чотирьох відділів шлунка жуйних тварин, у якому їжа перетравлюється шлунковим соком. Він [шлунок корови] складається з чотирьох відділів: рубця, сітки, книжки й сичуга (з навч. літ.). 2. род. у́, кул. Словник української мови у 20 томах
  3. сичуг — СИЧУ́Г, ч. 1. род. а́. Один із чотирьох відділів шлунка жуйних тварин, у якому їжа перетравлюється шлунковим соком. Він [шлунок корови] складається з чотирьох відділів: рубця, сітки, книжки й сичуга (Зоол., 1957, 170). 2. род. у́, кул. Словник української мови в 11 томах