сичуг
СИЧУ́Г, ч.
1. род. а́. Один із чотирьох відділів шлунка жуйних тварин, у якому їжа перетравлюється шлунковим соком.
Він [шлунок корови] складається з чотирьох відділів: рубця, сітки, книжки й сичуга (Зоол., 1957, 170).
2. род. у́, кул. Фарширований телячий, ягнячий, свинячий і т. ін. шлунок.
Свинячий сичуг готуватимеш, там усередину льодку підклади, щоб набряк добренько… (Полт., Повість.., 1960, 465).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сичуг — сичу́г 1 іменник чоловічого роду відділ шлунка сичу́г 2 іменник чоловічого роду страва Орфографічний словник української мови
- сичуг — ч. 1》 род. -а. Один із чотирьох відділів шлунка жуйних тварин, у якому їжа перетравлюється шлунковим соком. 2》 род. -у, кул. Фарширований телячий, ягнячий, свинячий і т. ін. шлунок. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сичуг — СИЧУ́Г, ч. 1. род. а́. Один із чотирьох відділів шлунка жуйних тварин, у якому їжа перетравлюється шлунковим соком. Він [шлунок корови] складається з чотирьох відділів: рубця, сітки, книжки й сичуга (з навч. літ.). 2. род. у́, кул. Словник української мови у 20 томах