сичуг

СИЧУ́Г, ч.

1. род. а́. Один із чотирьох відділів шлунка жуйних тварин, у якому їжа перетравлюється шлунковим соком.

Він [шлунок корови] складається з чотирьох відділів: рубця, сітки, книжки й сичуга (Зоол., 1957, 170).

2. род. у́, кул. Фарширований телячий, ягнячий, свинячий і т. ін. шлунок.

Свинячий сичуг готуватимеш, там усередину льодку підклади, щоб набряк добренько… (Полт., Повість.., 1960, 465).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сичуг — СИЧУ́Г, ч. 1. род. а́. Один із чотирьох відділів шлунка жуйних тварин, у якому їжа перетравлюється шлунковим соком. Він [шлунок корови] складається з чотирьох відділів: рубця, сітки, книжки й сичуга (з навч. літ.). 2. род. у́, кул. Словник української мови у 20 томах
  2. сичуг — ч. 1》 род. -а. Один із чотирьох відділів шлунка жуйних тварин, у якому їжа перетравлюється шлунковим соком. 2》 род. -у, кул. Фарширований телячий, ягнячий, свинячий і т. ін. шлунок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сичуг — сичу́г 1 іменник чоловічого роду відділ шлунка сичу́г 2 іменник чоловічого роду страва Орфографічний словник української мови