скорбіти

скорбі́ти

скорблю, скорбиш і рідко скорбію, скорбієш; мн. скорблять; скорбувати, -ую, -уєш, недок., по кому – чому, за ким – чим і без додатка, книжн., рідко.

1》 Дуже печалитися, тужити.

2》 заст. Бути хворим.

Значення в інших словниках

1. скорбіти — скорбі́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. скорбіти — див. ТУЖИТИ.  Словник синонімів Караванського
3. скорбіти — Банувати, забановувати, забанувати, позабановувати, побановувати, побанувати, убановувати, убанувати, повбановувати, журитися, зажурюватися, зажуритися, позажурюватися, нажурюватися, нажуритися, понажурюватися, пожурюватися, пожуритися, нидіти...  Словник чужослів Павло Штепа
4. скорбіти — СКОРБІ́ТИ, скорблю́, скорби́ш і рідко скорбі́ю, скорбі́єш; мн. скорбля́ть; і СКОРБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., по кому – чому, за ким – чим і без дод., книжн., рідко. 1. Дуже печалитися, тужити.  Словник української мови у 20 томах
5. скорбіти — СКОРБІ́ТИ, скорблю́, скорби́ш і рідко скорбі́ю, скорбі́єш; мн. скорбля́ть; і СКОРБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., по кому — чому, за ким — чим і без додатка, книжн., рідко. 1. Дуже печалитися, тужити.  Словник української мови в 11 томах
6. скорбіти — Скорбіти, -блю, -биш гл. Скорбѣть. І щоб росло — не боліло, й на серденьку не скорбіло. Мил. 43.  Словник української мови Грінченка