скорбіти

СКОРБІ́ТИ, скорблю́, скорби́ш і рідко скорбі́ю, скорбі́єш; мн. скорбля́ть; і СКОРБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., по кому – чому, за ким – чим і без дод., книжн., рідко.

1. Дуже печалитися, тужити.

Кармель нічого не одказував – ходив він часом дні цілісінькі, не промовляючи ні до кого словечка, скорбіючи та сумуючи (Марко Вовчок);

Розкидані по нетрях несходимих, На чужині в тяжкій самотині – .. Вони скорблять по рідній стороні (М. Старицький);

Скорбує душа, гадаючи, що так і буде (Г. Хоткевич);

Стара земля про все на світі знає – Чи радість, чи журба в людей буває. Бо люди – це її любимі діти. За всіх старій доводиться скорбіти (П. Воронько).

2. заст. Бути хворим.

Ой щоб спало [дитя] – щастя мало, Да щоб росло – не боліло, На серденько не скорбіло! (з народної пісні).

Значення в інших словниках

1. скорбіти — скорбі́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. скорбіти — див. ТУЖИТИ.  Словник синонімів Караванського
3. скорбіти — скорблю, скорбиш і рідко скорбію, скорбієш; мн. скорблять; скорбувати, -ую, -уєш, недок., по кому – чому, за ким – чим і без додатка, книжн., рідко. 1》 Дуже печалитися, тужити. 2》 заст. Бути хворим.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. скорбіти — Банувати, забановувати, забанувати, позабановувати, побановувати, побанувати, убановувати, убанувати, повбановувати, журитися, зажурюватися, зажуритися, позажурюватися, нажурюватися, нажуритися, понажурюватися, пожурюватися, пожуритися, нидіти...  Словник чужослів Павло Штепа
5. скорбіти — СКОРБІ́ТИ, скорблю́, скорби́ш і рідко скорбі́ю, скорбі́єш; мн. скорбля́ть; і СКОРБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., по кому — чому, за ким — чим і без додатка, книжн., рідко. 1. Дуже печалитися, тужити.  Словник української мови в 11 томах
6. скорбіти — Скорбіти, -блю, -биш гл. Скорбѣть. І щоб росло — не боліло, й на серденьку не скорбіло. Мил. 43.  Словник української мови Грінченка